Преподобний Феодор Санаксарський (в миру дворянин Іван Гнатович Ушаков) народився в 1718 році в сільці Бурнаково Романовського повіту Ярославської провінції. Батьки визначили юнака на військову службу в гвардійський Преображенський полк в Санкт-Петербурзі, де незабаром він був проведений в сержанти. Під час звичайних галасливих зборів гвардійців, в самий розпал веселощів, один з юнаків раптово впав замертво. Побачивши померлого без покаяння товариша, Іоанн усвідомив немічність мирського щастя. Після цього, маючи двадцять років від народження, Іван Ушаков залишив блискуче столичне життя гвардійського офіцера і обрав шлях відлюдника. Понад три роки він на самоті подвизався в лісовій гущавині на берегах Двіни, а потім в Площанській пустелі Орловської губернії, у віддаленій лісовій келії. Як без паспорта, Іоанн був узятий розшуковою командою і доставлений в Санкт-Петербург. Шість років тяжких випробувань, поневірянь /та утисків змінили його невпізнанно. Він був сухий і блідий, одягнений у волосяницю, підперезаний простим ременем. Але особливо вражало всіх, як лежить на ньому печатка глибокого смирення. «Не ставлю тобі втечі в проступок і жалую колишнім чином», — сказала імператриця Єлизавета Петрівна. На це він відповів уклінним проханням — дати померти ченцем. Після трирічного випробування в Олександро-Невській Лаврі 13 серпня 1748 року тридцятирічний Іоанн Ушаков був пострижений у ченці з ім’ям Феодор.

Преподобний завжди бажав працювати у Саровской обителі і в 1757 році виїхав з Санкт-Петербурга. З ним виїхали деякі учні та учениці. Старець помістив учениць в Арзамаському дівочому Нікольському монастирі, а сам з учнями оселився в Саровской пустелі.
Проживши в Саровской пустелі два роки, отець Феодор здобув намір відновити збіднілу Санаксарську обитель, що знаходиться в трьох верстах від повітового міста Темникова, на лівому березі річки Мокші.

Їжа в обителі була найгрубіша. На монастирські слухняності виходили всі, на чолі з настоятелем. Уникаючи приводів марнославства, він не постив більш, ніж було встановлено, і на братській трапезі харчувався нарівні з усіма, беручи за все потроху.
Коли були вириті рови в підставі кам’яної двоповерхової церкви, під час молебню прилетів рій бджіл і сів на горному місці майбутнього вівтаря, прообразивши рясну благодать в обителі і безліч ченців в ній. З тих пір від прилетів рою в обителі повелися бджоли.

Нарешті за клопотанням митрополита Санкт-Петербурзького Гавриїла і повелінням Катерини II отець Феодор отримав повну свободу і повернувся в Санаксарський обитель. В улюбленій обителі старець продовжував старанно працювати для Господа. Після нетривалої хвороби отець Феодор помер в ніч на 19 лютого 1791 р. Тіло його, хоча і лежало в теплій келії до поховання, але не видавало запаху тління.

Молитва до святого преподобного Феодора Санаксарського

О, радосте наша! Пастырю наш, преподобне отче Феодоре! Воздыхаем из глубины сердца нашего и со слезами вопием ти: видиши наше неможение, во мраце страстей пребывание, сил душевных разслабление, своеволием обдержание, плотоугодием пленение и всякия добродетели обнищание! Виждь плач и недоумение наше! Вразуми ны и настави на спасения стези, испроси нам у великодаровитаго Бога нищеты нашея познание, слезное покаяние, нелицемерное смирение и в молитве непрестанное терпение, да сими благость Его к себе приклоним ко прощению грехов и сподобимся с тобою вечно пребывати во Царствии Небеснем, поюще и благословяще Всесвятую Троицу: Отца, и Сына, и Святаго Духа, ныне и присно, и во веки веков. Аминь.